Василь Симоненко – один із найяскравіших митців хрущовської відлиги. Але що ми знаємо про нього? Поет, шістдесятник, дисидент – такий собі "джентльменський набір” епітетів, які можна застосувати до десятків діячів аналогічного періоду. І що це все? Навряд чи. Давайте ж тоді розберемося, що дійсно самобутнього і вартого він здійснив.

Василь міг прожити довге життя радянського журналіста. Але, обравши шлях бунтаря і вільнодумця, не дожив і до тридцяти, через відбиті мєнтами нирки.

Почавши писати ще у студентські роки, Симоненко не полишив до кінця життя. У його поезії дивним чином поєднуються любов до України, сатира на радянську дійсність (читайте "Некролог кукурудзяному качанові”, наприклад) та ненависть до будь-якої деспотії ("Гранітні обеліски, як медузи…”). Коли збірки Симоненка, що не вкладалися у русло тогочасної ідеології, відмовлялися публікувати, то твори друкувалися самвидавом. Та самопальна література прослизала крізь пальці цензури та надихала кілька поколінь радянських дисидентів.

У 1961 році Василь Симоненко разом із Леонідом Танюком та Аллою Горською знайшли місця масових розстрілів у Биківні. За що Симоненка кілька разів відгамселила міліція. Від тих побоїв розвилася хвороба нирок, через яку поет помер.

Василь був непримиримим противником будь-якого пригноблення людини людиною. Неважливо чи йдеться мова про жертв сталінізму, чи про репресії курдів(вірш "Курдському братові”), чи навіть про українських колабораціоністів (читайте поезію "Тоді вас люди називали псами "). За що ми і любимо такого безкомпромісного і жаркого та водночас такого близького та щирого Василя Симоненка. Вічно молодого, вічно вільного, вічно актуального…

***

Курдському братові

Волають гори, кров’ю политі,

Підбиті зорі падають униз.

В пахкі долини, зранені і зриті,

Вдирається голодний шовінізм.

О курде! Бережи свої набої,

Але життя убивців не щади —

На байстрюків свавілля і розбою

Нещадним смерчем, бурею впади!

Веди із ними кулями розмову,

Вони прийшли не тільки за добром —

Прийшли забрати ім’я твоє, мову,

Пустити твого сина байстрюком.

З гнобителем не житимеш у згоді:

Йому понять, тобі тягнути віз.

Жиріє з крові змучених народів

Наш найлютіший ворог — шовінізм.

Він віроломство заручив з ганьбою,

Він вчинить все, аби скорився ти…

О курде! Бережи свої набої,

Без них тобі свій рід не зберегти.

Не заколисуй ненависті силу…

Тоді привітність візьмеш за девіз,

Коли впаде в роззявлену могилу

Останній на планеті шовініст.

Василь Симоненко. 1961р.

Олександр Бондаренко