12:52 Сьогодні – 351-а річниця славної Перемоги під Конотопом | |
 «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву...». Так описав російський вчений Сергій Соловйов наслідки битви між московським і українським військами під Конотопом, яка відбулася 29 червня (8 липня за новим стилем) 1659 року. Зараз російські історики неохоче згадуть цей історичний епізод. А реакцією на видатну історичну подію є зазвичай «фантазії» про поразку, отриману «від татар і поляків». Насправді ж, сама московська армія, не враховуючи німецьких та французьких найманців, у більшості своїй складалася з представників тюркських і угро-фінських племен, яких вели в бій нащадки татарських мурз Куракіни, Ордин-Нащокіни, Сакурови, Юсупови, Кантемірови, Аксакови, Баскакови, Асманови, Арбатови, Булгакови та багато інших. Були в ній касимовські татари, казанські і астраханські служиві, мурзи, ясачні чуваші, череміси, чудь, мордва, марійці, башкіри, калмики, хрещені татари. Натомість у армії Виговського, крім козаків і їх союзників кримських татар, були представлені практично всі слов’янські народи. Начальником штабу і канцлером гетьмана був видатний вчений Юрій Немирич – нащадок боярського роду Великого Новгорода, серб Митка Миган був бунчужним гетьмана і очолював роту сербів та хорватів, які складали гетьманську гвардію. У гетьманських «волоських хоругвах» служили молдавани, греки і болгари, а в «угорських хоругвах» - чехи, словаки, хорвати і словенці. Крім того, на боці гетьмана воював білоруський козацький полк Івана Нечая та польські військові хоругви. Тобто, армія Виговського була фактично армією слов’янських народів, які йшли, щоб зупинити азійські полки Московщини. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |