Після Помаранчевої революції українці тішили себе ілюзіями побудови правової держави. Навіть знаходилися ентузіасти-підприємці, які почали чесно платити податки. Правда, сувора реальність відбила в них всі подібні наївні бажання. Адже поки Президент і Прем'єр змагалися за владу, на місцях система корупції і поборів залишилася недоторканою. 

Саме невдалий досвід цих підприємців підтвердив, що правова держава можлива лише там, де закону дотримуються всі. На жаль, протягом років незалежності України у нас було прийнято робити вигляд дотримання законності. Це, звісно, неправильно, але менш цинічно порівняно з тими речами, які почали коїтися з приходом до влади Віктора Януковича. За кошти Резервного Фонду державного бюджету для Президента придбаний гелікоптер в той час, коли кримінальна справа порушена за закупівлю з державних коштів автомобілів "Швидкої допомоги". Двічі в неконституційний спосіб змінено Конституцію в той час, коли  в Запорізькому СІЗО перебуває десяток хлопців, яких звинувачують у відпилюванні голови незаконно встановленому бюсту Сталіна. Подібне, але  в менших масштабах відбувається щодня та на кожному кроці.

Сьогодні в Україні немає права. Є комплекс правил поведінки, навіть за умови дотримання яких, будь-кого завжди можна зробити винним. Встановлюють і вимагають дотримання цих норм люди, які ніколи закону не дотримувалися і не збираються цього робити. Вони хочуть, щоб ми жили по закону, а самі живуть по "безпрєдєлу".  Але чи задумувалися можновладці про те, що буде з ними, якщо по "безпрєдєлу" почнемо жити і ми?

Андрій Рибалко