08:09
Адвокат Бандери: Він був і залишався громадянином Української держави

Сидір Кізін – адвокат українських правих. Він є офіційним представником онука Степана Бандери у справі скасування указу Ющенка щодо присвоєння провідникові національно-визвольного руху Героя України. Також найближчими днями він захищатиме в такій самій справі Юрія Шухевича від зазіхань на його геройство. Ми поставили панові Кізіну кілька запитань.

2 квітня донецький суд ухвалив рішення щодо незаконності присвоєння Степанові Бандері звання Героя України. Відколи ви є адвокатом онука Бандери?

13 квітня я отримав довіреність від онука Степана Бандери на ведення справи. Апеляційну скаргу на це рішення він підписав в українському консульстві в Торонто в термін, передбачений законодавством. Того ж дня я від себе, як представник Бандери, направив апеляційну скаргу поштою. Таким чином, рішення Донецького окружного адміністративного суду про скасування указу президента не вступило в силу, і справа розглядатиметься Апеляційним судом. 

А екс-президент Віктор Ющенко, який також оскаржив рішення, подав апеляцію незалежно від вас? 

Я так розумію, що в позові Оленцевича (позивача у справі «проти Бандери») було написано, що він вважає позивачем не просто президента. А саме президента Ющенка, тому Ющенко як фізична особа, права якої зачіпаються даним рішенням, може подати апеляцію. Знаю, що численні громадські організації подавали апеляцію після скасування указу, окремі громадяни подавали заяви про свою участь у судовій справі. Але суд не залучив їх до участі у справі. 

А чому, як ви гадаєте?

Я не отримував ухвалу про відмову про участь у справі. Але підозрюю, що суд мотивував відмову тим, що скасуванням цього указу їхні права як громадян не порушуються. Донецький суд побачив у присвоєнні звання Героя Бандері порушення прав Оленцевича. Але суд не побачив порушення прав людей, які хочуть оскаржити скасування Героя. 

Багато хто з ваших колег вважає, що можливість скасування указу про нагородження Бандери – це провина Ющенка. Він, мовляв, порушив нагородне законодавство, не знайшов лазівки, яка б допомогла обійти питання громадянства Бандери. 

А ваші колеги (журналісти. - Авт.) нарахували ще шістнадцять людей, які отримали звання Героя України, не маючи українського громадянства. Це і люди, які ліквідували пожежу на ЧАЕС, це і герої Другої світової війни. Це славні люди, і ніхто б не став піддавати сумніву їхнє громадянство чи звання, якби не заговорили про Бандеру. 

Степан Бандера – людина, яка за останні 150 років найбільше причетна до справи незалежності України. Бандера був громадянином Української Народної Республіки, яка об’єдналася з Західноукраїнською Народною Республікою. Він народився у 1909 році. Коли йому було дев’ять років, проголосили Західноукраїнську Народну Республіку, яка 1919 року об’єдналася із УНР. 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт про відновлення української державності, тож фактично Бандера був і залишався громадянином Української незалежної соборної держави. Він за неї боровся. В акті проголошення Незалежності від 1991 року і в Декларації про суверенітет зазначається, що вона спирається на ці традиції державотворення, а ми тут чуємо, що Бандера не є громадянином України, бо він народився до 1991 року.

Прецедент скасування указу тягне визнання нелегітимними указів щодо інших громадян. Оленцевич торік позивався щодо скасування звання Шухевичу й програв суд. А тепер він подав скаргу, і на двадцяті числа квітня призначено розгляд цієї справи. До речі, син Юрія Шухевича телефонував мені, і я також представлятиму його в суді. Він готує довіреність, після того як я її отримаю, вивчатиму матеріали.

На чому будуватиметься захист Бандери?

Я ще не отримав тексту рішення суду першої інстанції. Суд залучив онука Бандери як третю особу у справу й навіть не повідомив йому про рішення. Якби Степан Бандера сам, прочитавши про майбутній суд у пресі, не проявив ініціативу, не вийшов на українське посольство в Канаді з проханням підтвердити цю інформацію, то йому б ніхто про це не повідомив. Він офіційно поштою не отримував повістку. Тільки 30 березня він попросив посольство надіслати відсканований матеріал. Посольство вислало йому повістку в Донецький суд по електронній пошті. Нагадаю, що слухання призначалися на 2 квітня. Степан Бандера написав офіційного листа з поясненням, що він перебуває в Калгарі, а це кілька тисяч кілометрів навіть від Торонто, тож він фізично не встигає на процес, шукає адвоката й попросив перенести суд. Казав, що хоче встигнути на засідання. І суд, незважаючи на це, 2 квітня ухвалив рішення, не давши йому можливості взяти участь у справі. Навіть якби Степан Бандера жив у Донецьку, у місті розгляду, його б мусили повідомити за тиждень. Суд не повідомляє про розгляд справи громадянинові Канади й навіть не надсилає йому копію рішення. Бандера дізнається про рішення з повідомлень інформаційних агентств, знову шукає рішення через посольство. 

Про законність цих маніпуляцій уже й не кажу. Але по-людськи це просто негарно.

Чи вірите ви в можливість виграти процес?

Після тих обіцянок, які дав у Москві новий президент, - це дуже важко. Але ми боротимемося. Ми робитимемо все можливе з того, що дозволяє українське законодавство. І використаємо всі можливості українського суду, яким би цей суд не був. Але у випадку невдачі в Україні, ми звертатимемося у міжнародні суди. 

А чому онук Степана Бандери звернувся саме до вас?

Йому стало відомо, що я захищаю в суді Миколу Коханівського – хлопця, який пошкодив носа пам’ятнику Леніна. Там була ціла історія, навіть Світовий конгрес українців звертався до президента та прем’єра з обуренням... 

Хочу сказати, що беруся за справи Бандери та Шухевича не з меркантильних інтересів, не за гроші. Для мене честь захищати інтереси цих українців.

Не хочете, аби героїв вам призначав донецький суд з Оленцевичем?

Я не коментуватиму... Але мені подобається те, що ви сказали (сміється). 

До речі, про Коханівського. Я його розумію, але якщо чесно, по-людськи, то не треба було носа Леніну чіпати... 

Так, треба було, щоб пам’ятник демонтувала влада. У 1991 році влада демонтувала монумент Леніна на Майдані Незалежності. І тоді треба було ліквідувати всі пам’ятники по країні, існування яких є знущанням над усіма громадянами України. Тими пам’ятниками ми вшановуємо людей, котрі знищили незалежність і мільйони українців. Президент прийняв три укази про демонтаж пам’ятників особам, що причетні до політичних репресій та Голодомору. Укази не виконувалися. На той момент, коли почалася історія з носом, пам’ятник було виключено з усіх реєстрів історичних пам’яток. За великим рахунком, з носом чи без, той Ленін навіть за формальним юридичним статусом тихо чекав свого демонтажу. Але влада проявила бездіяльність, тож люди вирішили самі його демонтувати, за що й потрапили до міліції.

Як ви гадаєте, у міліції за нової влади є якесь упередження до журналістів, які підтримують патріотичні сили?

Проілюструю відповідь прикладом своєї клієнтки. Є така журналіста Олена Білозерська, вона активно пише, фотографує та підтримує правих, це все публікує у своєму блозі. Колись вона знімала акцію "Автономний спротив”, і десь був знімок, як малолітні хлопці закидали шашками магазин хутра. Вона просто фотографувала. Це її робота. Справа навіть на адмінпорушення не тягне. До неї з’явилися зранку міліціонери, улаштували обшук. «Репортери без кордонів» зробили заяву: це вперше за п’ять років влаштували обшук у журналіста.
Переглядів: 774 | Додав: Петрович | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]