Звернення Президента Російської Федерації Дмитра Мєдвєдєва до Президента України Віктора Ющенка від 11 серпня 2009 року своєю брутальною тональністю і неправдивим змістом перевершило усі попередні заяви, що лунали з боку Кремля у бік України, і у повній мірі продемонструвало справжні наміри авторитарного режиму Путіна-Мєдвєдєва по відношенню до України. Звертаючись виключно до Президента України у такий «вульгарний» спосіб, Кремль намагається протиставити керівництво Української держави суспільству і у такий спосіб здійснює втручання у внутрішні справи нашої держави. Більше того, таким чином свій деструктивізм стосовно України та українсько-російських відносин кремлівські вожді перекладають на українське керівництво та народ.

Із звернення Медвєдєва очевидно, що кремлівські керманичі не можуть забути перемоги національно-демократичних сил України під час Помаранчевої революції, якої Кремль злякався через її притягальну силу для демократії на пострадянському просторі, включно з Росією. Він здатен на будь-які кроки задля дискредитації помаранчевих лідерів. Виходячи з цього, необхідно зробити однозначний висновок, що відповідальність за погіршення добросусідських, партнерських відносин між Україною та Росією нестимуть саме «кремлівські вожді», які впродовж усіх років свого владарювання шукали і продовжують шукати приводи для отруєння двосторонніх відносин між країнами. Метод керманича Росії перекладати  «з хворої голови на здорову» є усталеною практикою діяльності всієї російської влади, яка у такий спосіб намагається приховати свій звичний агресивний, «великодержавний» стиль ведення діалогу з сусідніми державами.

Намагання голови російської держави звинуватити офіційний Київ у наявності т.зв. «антиросійської позиції» суперечить фактажу взаємин України та РФ, адже загострення у двосторонніх відносинах завжди розпочиналося саме з ініціативи Кремля. Градус цього загострення суттєво підвищився після того, як президентську посаду в РФ обійняв спочатку В.Путін, а згодом Д.Мєдвєдєв. Звинувачуючи Україну і здійснюючи нечувану за своїми масштабами інформаційну війну, російська влада намагається відвернути увагу світового співтовариства від фактично побудови авторитарної держави, відходу від демократичних цінностей і формування образу ворога з України та інших сусідніх держав.

Останні роки можна пригадати безліч конкретних фактів, які однозначно вказують на антиукраїнську сутність нинішнього офіційного Кремля. Для цього варто згадати скандальні події шестирічної давнини навколо українського острова Тузла, які, до речі, відбувалися ще за часів Кучми. В цьому ж списку – постійне безпідставне нагнітання ситуації навколо постачання газу в Україну та Європу та ведення «газових війн» проти України з метою дискредитації України як надійного постачальника газу до країн-членів ЄС. Не можна оминути увагою і регулярні порушення російською стороною базових угод перебування Чорноморського флоту РФ на території України.

А чого варті регулярні українофобські випади в Криму та Одесі, які вчиняють різноманітні екстремістські структури, що фінансуються з боку Москви в тому числі через працівників російських спецслужб, які працюють під прикриттям дипломатичних установ Росії. Саме до таких «псевдодипломатів»  були і мають бути обґрунтовані претензії з боку Української сторони.
 
Окремо потрібно звернути увагу на брутальний тон Кремля щодо української історії, яку він чомусь називає "спільною". Для України ніколи не буде спільною, для прикладу, реабілітація Сталіна – найбільшого злочинця 20-го століття, - яка  активно відбувається впродовж останніх років у інформаційному просторі Росії. Хочеться нагадати російським керманичам, що Голодомор 32-33 років є геноцидом українського народу відповідно до Закону України, а те що цей факт викликає комплекси у владної еліти Росії свідчить виключно про відповідальність, яку російське керівництво відчуває за злочини сталінського режиму. Що ж до воїнів УПА, то для українців вони є Героями, бо боролися за  незалежність України. А навішування на них ярликів «пособників фашистів» є черговим фактом неправди, якою просякнута уся історична наука Росії, починаючи від Київської Русі й закінчуючи новітньою історією. 

Разом з тим, у цьому контексті необхідно згадати й про річницю російської агресії проти суверенної держави Грузії, яку РФ використала для виправдання порушень Статуту ООН і міжнародного права. Крім того, не чим іншим, як втручанням у внутрішні справи України, став так званий "пасторський" візит глави Російської православної церкви, який супроводжувався цинічними заявами, що межують зі спробами нав´язати свій духовний диктат українському православ´ю і є проявом спроб хазяйнування у нашій державі войовничих "духівників"-зайдів.

Народний Рух України переконаний, що заяви Медвєдєва є не чим іншим, як намаганням дискредитувати Україну в очах міжнародної спільноти і вплинути на політичну ситуацію в нашій державі напередодні старту виборчої кампанії на посаду Президента України. У такий спосіб Кремль намагається залякати українських виборців і змусити їх голосувати за фаворита Москви. Але досвід 2004 року продемонстрував, що український народ має власну гідність і навіть два привітання від Путіна Януковичу з перемогою на Президентських виборах не вплинули на перебіг подій в Україні, а тільки викликали іронію і відразу з боку українських виборців.

Народний Рух України закликає всіх українських громадян згуртуватися навколо України, її державності й національних цінностей. Разом з тим, ми закликаємо керівництво Української держави припинити чвари і разом працювати задля подолання викликів і ворожості, яка насувається на Україну з боку Росії.

Народний Рух України різко засуджує реакцію, яка пролунала на звернення Мєдвєдєва з боку окремих політичних сил в Україні. Ми вже звикли до антиукраїнської позиції представників "5-ї колони", яка в черговий раз проявила свою сутність. Але турбує те, що молоді політики, які намагаються поборотися за найвищу посаду в державі і чіпляють на себе рясу «3-ї сили», взяли на озброєння не національні інтереси України, а улесливий, підлабузницький тон, щоб сподобатися Москві.

Потрібно припинити гратися в мовчанку і оглядатися, що скаже Москва! Ми повинні впевнено реалізовувати свій зовнішньополітичний курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію – це буде найкращою відповіддю всім великодержавним, імперським силам.
Що ж до кремлівської істерики, то вона свідчить виключно про безсилля Кремля утримувати у своїй "орбіті" Україну.

Голова Народного Руху України                                                                     Борис Тарасюк