Нещодавно сесія Сумської міської ради ухвалила рішення про встановлення за кошти місцевого бюджету пам'ятного знаку на честь першого секретаря Сумського обкому КП(б)У Тихона Черепіна, який впродовж півтора року очолював Сумський обком КП(б)У. За це рішення одностайно проголосували депутати від КПУ, БЮТ, Партії Регіонів.

Що ми знаємо про Тихона Черепіна? Народився на Черкащині, з 1928 року член КП(б)У, в тридцятих роках активний учасник колективізації, у 1937 році – 1 секретар Черкаського райкому партії, у 1938 – ІІ секретар Київського обкому КП(б)У.

В розпорядженні сумських рухівців є анкета делегата ХІV З'їзду  КП (б)У 1938 року, де сам Т.К. Черепін зазначає, що в тридцять сьомому році йому було оголошено догану за невчасне повідомлення про факт гулянки на квартирі начальника консервного заводу. Тобто донесення було, але трохи запізніле, тому й оголосили догану. Не було б доносу – взагалі розстріляли б… Які часи, така і мораль.

Відомий дослідник Биківнянської трагедії Андрій Амонс у своєму дослідженні  "Робота позасудових органів НКВД на Київщині під час репресій 1937-1938 років" згадує і Тихона Черепіна: "Після літньої перерви з 29 серпня "Трійка" знову приступила до своєї роботи вже під головуванням нового начальника Київського УНКВД капітана Держбезпеки Долгушева, який активно пропрацював до її останнього засідання - 5 листопада 1938 року. При ньому до складу "Трійки" входили секретар обкому Черепін і ТВО обласного прокурора Чебан, якого з 19 вересня замінив обласний прокурор Колесников."

Комуністи наголошують на тому, що Тихін Черепін геройськи загинув у 1941 році на фронті. Але ж на фронті загинули мільйони українців, їх імена увіковічені на меморіалах Слави. За які заслуги йому ставити окремий пам'ятник? За те що був членом Військової ради Одеського воєнного округу? Але саме через те, що радянською армією в 1941 році керували не професійні військові, а ударники колективізації та партійні працівники, ми і маємо статистику: Німеччина у Другій світові зазнала втрат близько 8 млн. людей, а СРСР – більше 20 мільйонів.

Якщо Черепін дійсно  проявив геройство в бою, можливо, йому пробачиться частка його гріхів. Та що про його долю пише у своїх "Воспоминаниях" Микита Хрущов: "Война началась для Красной Армии плохо. Я узнал, что Черепин погиб  при отступлении. Командующий был убит или  застрелился,  а  Черепин  пропал  без вести. Считаю, что он тоже был убит. Генерал,  командующий,  был  в  военной форме, и немцы знали, что он командующий. Для поднятия духа своей армии  они хоронили тогда с почестями своих врагов - наших генералов. Тот генерал  тоже был похоронен с почестями, Черепин же  исчез  бесследно."

Ось так жив і загинув  Тихін Черепін. Служив партії, радянську владу розбудовував, з її ворогами (уявними й справжніми) боровся. І врешті, загинув на фронті,  як і дуже багато інших. Коротше кажучи, типова біографія "видвиженця" з низів тієї епохи. І ніколи Черепіну в голову не могло прийти, що через деякий час після смерті його іменем вулицю назвуть, пам'ятний знак встановлювати будуть. А встановлюють його люди, в яких червоний партквиток якщо не в кишені, то в голові, в свідомості. Вони вірять, що приклад Тихона Корнійовича має надихати молоді покоління сумчан. Може справді, зродяться нові продовжувачі справи Черепіна, та кого вони будуть судити у своїх "Особливих трійках"? Думаю, в першу чергу саме тих, хто проміняв свій  старий квиток комуніста на депутатський мандат у Сумській міській раді від БЮТ та Партії Регіонів.

Андрій Рибалко