25 березня цього року виповнюється 10 років від дня трагічної загибелі (а фактично - політичного вбивства) Голови Народного Руху України, національного Героя України В'ячеслава Чорновола. В історії України є особистості, які поклали своє життя за її незалежність. Саме до цієї когорти, передусім, належить В'ячеслав Максимович Чорновіл - полум'яний борець за справедливість, за волю та щастя народу. Він пройшов великий та складний життєвий шлях, до останку відданий служінню ідеалам свободи і демократії.
Такі люди, як В'ячеслав Чорновіл, приходять у світ нечасто. З'являються вони на крутих віражах історії, щоб у житті бути провідниками свого народу, а у вічності - незгасимими смолоскипами, орієнтирами на нелегкому шляху поступу.
Усім своїм многотрудним подвижницьким життям В'ячеслав Чорновіл підтвердив істинність відомого біблійного афоризму: "Нема пророків у своїй вітчизні". Ми дійсно народ унікальний, винятковий. Народи всього світу поважають і шанують своїх національних героїв, свято бережуть світлу пам'ять про них та про їхні подвиги. Спробуйте сказати якісь образливі слова в Америці про Вашингтона, в Італії про Гарібальді, у Франції про Жанну д'Арк чи навіть про імператора-завойовника Наполеона - і ви відчуєте на собі всю силу праведного гніву їхніх співвітчизників. Зовсім не те у нас. З когорти незламних борців за волю і незалежність України - Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Павла Полуботка, Тараса Шевченка, Симона Петлюри, Степана Бандери, Романа Шухевича,

В'ячеслава Чорновола - на офіційне і всенародне визнання і шану здобулися хіба що Хмельницький і Шевченко. Інших і досі дехто таврує як «зрадників», «бандитів», «ворогів народу».
Порівняння В. Чорновола з легендарним Данко чи навіть з міфічним Прометеєм - аж ніяке не перебільшення. Син сільських учителів із Черкащини, він був сумлінним учнем і громадським активістом, закінчив школу із золотою медаллю, а Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка - з відзнакою. Талановитий тележурналіст, звільнений комсорг Київської ГЕС, завідувач ідеологічного відділу обласної комсомольської газети «Молода гвардія» і ... політв'язень за статтею «антирадянська пропаганда». Загалом відсидів 15 років. В Україну повернувся у квітня 1985 року після третього ув'язнення. Став одним із засновників Української Гельсінської групи, яка згодом переросла в Українську республіканську партію. Активний учасник створення Народного Руху України (НРУ), в 1992—1999 роках -голова НРУ. Голова Львівських облради та облвиконкому в 1990—1992 роках, народний депутат України І—III скликань (1990—1999). Був першим Гетьманом відродженого Українського Козацтва. На виборах першого Президента незалежної України 1 грудня 1991 року здобув почесне друге місце. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1996 р.) в галузі журналістики і публіцистики - за збірки «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», книгу «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи у пресі. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (1997 р.).
25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув за досі нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. На місці загибелі встановлено справжній кам'яний козацький хрест. Більше 500 тисяч людей прийшли попрощатися з Великим Українцем. Поховали Великого Сина України, Вартового Української держави на центральній алеї Байкового кладовища, а 2000 року йому посмертно присвоєно звання Героя України.
В'ячеслав Чорновіл не став Президентом України, але став її національним Героєм. Його вбили в русі - у дорозі, на шляху до тієї іншої - Української України, за яку він платив здоров'ям і життям. Ця рана ніколи не загоїться. В'ячеслава Чорновола було вбито жорстоко й підступно, після тривалої психологічної облоги, після масованого цькування. Убито, як убивали всіх національних провідників України - від, від Симона Петлюри до Романа Шухевича, від Євгена Коновальця до Степана Бандери, від Василя Симоненка до Василя Стуса, як убито Аллу Горську, Володимира Івасюка, Олексу Тихого й Юрія Литвина, Валерія Марченка, Оксану Мешко, Георгія Гонгадзе...
В'ячеслав Чорновіл ніколи не співав із чужого голосу, нікому не підспівував: говорив що думав, - думав що говорив. Він був і залишився вічним опозиціонером до всього, що гальмувало шлях до Незалежності України, до Моральної Людини, до Бога і там, у таборах, і тут, у новій і ще до кінця не оформленій віртуальній реальності, бо до справжньої Української України ще ой як далеко!
Для усіх нас слова Вячеслава Чорновола звучать як заповіт: «... зберегти те, що є найціннішим для кожної людини - гідність і самоповагу, чесність і мужність. Бути чесним. Перед собою. Перед співвітчизниками. Перед Україною!». Чи здатні ми виконати цю настанову? Так. Бо кожен із нас прагне кращого. Кожен із нас шукає достатку і затишку. Кожен із нас мріє, щоб Україна була сильною і заможною державою. Кожен із нас міг би запитати у себе: що я особисто зробив, аби жилося краще? А ми здатні жити краще. І ми будемо жити краще. Бо ми - єдиний народ!

Підготував В. КОВАЛЕНКО, голова Лебединського міського осередку НРУ