До можливості, щоб не сказати неминучості, цієї війни кремлівська пропаганда привчає зараз росіян. Їх треба спочатку привчити – бо якщо грузини «чорні», «не по-нашому говорять» і «торгують на ринках» (готовий образ ворога), то українців більшість росіян вважає братнім слов’янським народом, якщо не такими самими росіянами. Але, як усім давно відомо, владу в Україні захопив фашистський і одночасно проєвропейський режим американської маріонетки, страшного помаранчевого диктатора і одночасно ганчірки Ющенка. Що поробиш, треба рятувати молодших братів-малоросів. Це не сценарій комп’ютерної чи страйкбольної гри, і не план війни між Україною і Сьєра-Леоне – з тих, що розробляють генштабісти для шліфування майстерності. Це реальний план Путіна, який він зараз впроваджує в життя. Це не означає, що він стовідсотково спрацює. Але планується так: 1. В Україні на путінські газорублі створюється доволі велике ультраправе угрупування. Для цього під правильними яскравими проукраїнськими гаслами об’єднуються кілька дрібних праворадикальних організацій, що животіють без фінансування. Переманюється членство з тих організацій, що не долучилися, залучаються нові охочі. Гучні акції, потужні вишколи і все таке. Що вони служать Кремлю, знатимуть тільки лідери, можливо, навіть і не всі. Решта щиро вважатимуть себе українськими радикальними патріотами. Вони обов’язково проголосять себе спадкоємцями ОУН-УПА (бо з підтримкою УПА асоціюється Ющенко) і саме в такій якості роздуватимуться російськими і проросійськими ЗМІ. Вони робитимуть правильні заяви і акції (наприклад, боротимуться із сепаратизмом, олігархами, українофобами, нелегальною міграцією) і протиставлятимуть себе «ліберальним» націоналістам. Вони домагатимуться, щоб, коли кажуть про українських правих, мали на увазі тільки їх. 2. Угрупування проводить в Криму одну або кілька гучних акцій із застосуванням сили. Причому б’ють тих, кого дійсно варто бити, по кому не бєрци, а шибениця і тюрма плачуть. В цьому місці можливе розгалуження. Варіант перший «Беркута» за наказом Президента найжорстокішим чином розправляються з ультраправими, їхні лідери і найбільш активне членство потрапляють за ґрати. На рейд у Севастополі стає американська ескадра. Ми всі, і я в тому числі, пишемо гнівні пости на тему «АСАВ!», проклинаємо владу, Москва робить кілька погрозливих заяв, на тому все й закінчується. Варіант другий Президент і «Беркута» не наважились, а ескадра не встигла. Росія приходить на допомогу своїм співвітчизникам у Севастополі і цілому Криму, захищаючи їхнє життя і майно від «фашистських погромників, санкціонованих режимом Ющенка». Морські піхотинці РФ беруть під охорону штаби проросійських організацій, а потім ВР Криму тощо. Американська ескадра (вже допливла) кидає якір у Севастополі, і починаються торги. Франція, чи Німеччина, чи ще якась простітуточна європейська країна пропонує свої послуги у якості посередника. Торги, цілком імовірно, закінчуються частковою втратою Криму (скоріше за все, Севастополя). В Росії шовіністичний підйом, про економічну кризу всі забувають, Путіна обирають президентом пожиттєво Варіант третій Американська ескадра так і не допливла. Українська армія передислоковується до Криму. Російська, отримавши підкріплення, зминає її доби за три. Окупація Криму, повстання татар, партизанська війна, Путін визнає територіальну цілісність України з урахуванням незалежності Криму, в Росії шовіністичний підйом, див. вище. На зміну «режиму Ющенка» у Києві приходить проросійський режим. Можливо, після цього кимсь комусь буде відданий якийсь таємний наказ, хтось почне когось активно «мочити» з непередбачуваними наслідками, але це вже дуже важко прорахувати. Як запобігти цьому – усім трьом варіантам – думайте.
|
Можливо то й правда, що може дійти до війни. Особливо прочитавши статтю "91% українців добре ставиться до РФ, а 62% росіян - погано до України. Обидва показники зростають"?, викладену трішки раніше, можна то припустити. Правий Kucherman, що нема у нас ні економіки, ні боєздатної армії..., але нашу Україну будемо відстоювати хоч і із зброєю.