Народившись у високогірному селі Келечин, що на межі Закарпаття з Галичиною, Августин Волошин з дитинства говорив руською (себто українською) мовою. Тому і склалася його доля такою тяжкою і піднесеною водночас (себто українською). Закінчив богословську семінарію в місті Ужгороді, відразу по тому висвятився і став капеланом Преображенської церкви там же.
Якщо людина присвячує душу Богові, він її не омине своєю милістю. Августин Волошин був педагогом за велінням долі, душі та серця. Отримавши диплом у Будапештській вищій педагогічній школі, викладав фізику, математику, граматику, стилістику, педагогіку, дидактику, логіку, психологію, методику. Протягом 21 року(1917-1938 рр.) був директором семінарії. Написав і видав 63 підручники, зокрема його “Азбука” із 1904 по 1924 роки видавалася 8 разів.
Без перебільшення можна назвати Волошина меценатом – один з найактивніших засновників видавничого акціонерного товариства “Уніо” з друкарнею та книгарнею, редактор газети “Наука”, яку випускав за власні кошти, і видавець для народу невеликої бібліотеки книжок. (Персонально для тих, хто вважає меценатів корисливими людьми(“ ми ,мовляв, їм гроші – вони табличку з нашим іменем почеплять”) – полистайте у вільний час тлумачний словник і згадайте, про кого читали у цій статті).
Літературний талант був ще однією невід’ємною складовою alter ego Августина Волошина. Написав побутові драми “Марійка Верховинка”, “Без Бога ні до порога”, історичну повість “Фабіола” – про переслідування перших християн. Переклав українською писання святого Августина, уклав малу Біблію для нижчих класів народної школи.
Запитаєте, що ще? А хіба цього не досить!? І дійсно, не досить. Титан не може тримати чисте блакитне небо – на ньому обов´язково з´являться хмари.
“…говорять, що сонце сходить зі сходу, цим разом зійде воно від нас…”
(Міністр Карпатської України Юліан Ревай)
8 жовтня 1938 року – об´єднано дві Руські народні ради і одностайно схвалено склад уряду автономної Карпатської України: Андрій Бродій, Едмунд Бачинський, Іван П´єщак, Юліан Ревай, Степан Фенцик , Августин Волошин. В кінці жовтня того ж року за підозру у державній зраді заарештовують тодішнього першого прем´єра Бродія. Не за гарні “волошкові” очі(а можливо й за них теж – не даремно говорять, що в очах людини її душа) того ж дня новим прем´єром призначають Волошина.
Міжнародна ситуація загострювалась: згідно рішення німецько-італійського арбітражу у Відні (Ріббентроп та Чіано) Карпатська Україна мусила віддати Угорщині 1 856 кв. км. своєї території з населенням 180 тис. жителів. Серед цього коловороту великих цифр та імен грав свою НЕПОМІТНУ роль у ВЕЛИКІЙ справі розбудови української державності майбутній доктор права Українського Вільного ун-ту у Празі Августин Волошин.
На долю Волошина -прем´єра за наступні чотири з половиною місяці випали випробування, яких би вистачило на долю всіх українських урядів за всі 17 років незалежності: територіальні втрати, перенесення столиці з Ужгорода до Хуста, розбудова економіки і всіх державних інституцій, постійні переговори з “найкращим другом” Карпатської України – гітлерівським Рейхом, оборона від угорських та польських терористів, постійні тертя з центральним урядом у Празі, стримування внутрішніх радикалів, забезпечення населення роботою і маса інших проблем, перелік можна продовжити. Проте, чи варто?
Урядом проголошується запровадження на території Карпатської України державної української мови, проводяться вибори до Сойму(Сейм-законодавчий орган), де повну перемогу дістають українські сили(Українське національне об´єднання). Але що означає народитися невчасно – померти, навіть не обрісши пір´ям, лишитись пташеням, що ледве вилупилось і з надією висунуло голову за край гнізда, а там… там дикі шуліки і коршуни…
Невпинно наближався час поділу Чехословаччини – вночі (до речі, прослідкуйте цікавий факт – в нашій країні все робиться вночі: ЦР прийшла до влади в ніч з 3 на 4 березня, Конституцію прийняли вночі 28 червня, за що вона й дістала назву “нічної” і т.д.) 13 березня починається угорський наступ на Україну. Тоді ж Волошин по радіо проголошує незалежність України та підписує акт, яким “Карпатська Січ” визнається армією української держави. 15 березня на офіційному засіданні карпатського Сойму приймається закон №1, яким проголошується незалежність Карпатської України, а її президентом обирається Августин Волошин. Але коршун заклював необачне пташеня, що лише трішешки необачно підвело ще досить кволу свою голівоньку… Того ж вечора на квартирі Волошина проходить нарада, що приймає рішення про еміграцію…
15 травня 1945 року радянська контррозвідка зробила своє “бравоє дело”: арест Волошина у Празі і доправлення до Москви, де після 8-годинних допитів президенту незалежної Української держави пред´явлено звинувачення за статтею 58. В тюремній лікарні на 61 році життя 19 липня о 15.20 Августин Волошин помирає, як записано “від паралічу серця”.
15 березня 2003 року йому присвоєно звання Героя України посмертно. 22 серпня того ж року в Ужгороді встановлено пам´ятник Волошину, який тримає закон №1 Карпатської України.
Відомий український історик Ярослав Грицак писав: “Цьому маленькому краєві (і, на перший погляд, цій маленькій людині,прим. автор.) судилося зіграти несподівано велику роль у міжнародних подіях( українських, насамперед,прим. автор.) напередодні другої світової війни.

Максим Паляниця