09:08 Українське суспільство продовжує радикалізуватись | |
 Тепер явно менше громадян, схильних до стриманих, мирних акцій протесту, а налаштованих на немирні, радикальні акції протесту – помітно більше. Протягом 6-15 лютого 2009 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Методом інтерв’ю опитано 2038 респондентів, що мешкають у 110 населених пунктах у всіх областях України, у Криму та у Києві за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і за дизайн-ефекту 1.5) не перевищує 3,3% для показників близьких до 50%, 2,8% - для показників близьких до 25%, 2,0% - для показників близьких до 10%, 1,4% - для показників близьких до 5%, 0,9% - для показників близьких до 2% та 0,6% - для показників близьких до 1%. На запитання стосовно того, в яких акціях соціального протесту опитані особисто готові взяти участь, 51% сказали, що не готові брати участь в акціях масового протесту, 41% повідомили, що готові брати участь у певних акціях протесту; зокрема – 21,6% – у виборчій кампанії, 17,4% – у зборі підписів під колективними відозвами, вимогами, закликами, 16,6% –у санкціонованих мітингах і демонстраціях, 7,7% – страйках, 5,0% – у загрозах страйком, 4,8% – у пікетуванні державних установ, 3,8% – у бойкоті (відмовах виконання) рішень адміністрації, органів влади, 3,6% – у несанкціонованих мітингах і демонстраціях, 1,8% – у створенні незалежних від владних структур збройних формувань, 1,6% – у захопленні будівель, 0,9% – у голодуванні. Для оцінки поточної ситуації варто взяти до уваги, що за даними аналогічного опитування КМІС у грудні 2004 року, коли частка громадян, готових брати участь в акціях протесту, була в 1,4 рази більше і досягала 57% дорослого населення, то лише у трьох формах протесту відсоток готових брати в них участь був статистично значуще більший ніж зараз: у виборчій кампанії – 43,7% проти 23,6%, у санкціонованих мітингах і демонстраціях – 20,3% проти 16,6%, у голодуванні протесту – 1,6% проти 0,9%. Тепер, у лютому 2009 року, статистично значуще не менший ніж у 2004 році відсоток готових брати участь: у страйках (було 7,2%), у пікетуванні державних установ (було 4,0%), у бойкоті рішень адміністрації, органів влади (було 3,6%); та статистично значуще більший ніж у 2004 році відсоток готових брати участь: у загрозах страйком - 5,0% проти 3,5%, у несанкціонованих мітингах і демонстраціях – 3,6% проти 2,0%, у створенні незалежних від владних структур збройних формувань – 1,8% проти 0,9, у захопленні будівель – 1,6% проти 0,6. Ці дані показують, що хоча поширеність готовності до протестів зараз помітно менша ніж у грудні 2004 року, але її радикалізація – помітно більша. Тепер явно менше громадян, схильних до стриманих, мирних акцій протесту, а налаштованих на немирні, радикальні акції протесту – помітно більше. Те, що відсоток радикально налаштованих громадян невеликий, не може заспокоювати. В Україні один відсоток дорослого населення – це близько 370 тисяч громадян. І ще має сенс пам’ятати, що за підрахунками істориків у Великій французькій революції участь брав приблизно один відсоток населення тодішньої Франції. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |